Шлюбний договір

Поняття шлюбного договору та часові межі укладення

Шлюбний договір – це договір, складений подружжям (або особами, які бажають укласти шлюб), з метою регулювання майнових відносин між ними на випадок розлучення.

Сьогодні досить поширеним серед наречених стало укладення шлюбного договору. Все більша кількість людей розуміє, що цілком логічно обумовити певні моменти до того, як ви станете подружжям.

До того ж шлюбний договір не є ознакою недовіри до другої половинки, а лише додаткова гарантія, можливість узгодити всі нюанси у договірному порядку, щоб у майбутньому не витрачати свій час, нерви та значні кошти на судову тяганину.

Коли можна укласти договір?

Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.  У першому випадку договір набирає чинності у день реєстрації шлюбу, у другому- у день нотаріального посвідчення.

Шлюбний договір можна укласти у будь-який момент перебування у шлюбі. Тобто, навіть, якщо ви перебуваєте у шлюбі вже тривалий час, ваші погляди на життя змінились, ви набули значну кількість майна і хочете застрахувати себе від ризиків у випадку  розлучення, ви можете укласти такий договір.

Варто знати, що шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.  Якщо ви перебуваєте у статусі наречених, нотаріусу потрібно надати довідку з органу РАЦС з інформацією про призначення реєстрації шлюбу на відповідну дату. Якщо ви перебуваєте у шлюбі, то нотаріусу подається свідоцтво про реєстрацію шлюбу.

Умови, які можна передбачити у шлюбному договорі

За допомогою укладення шлюбного договору можна визначити правовий режим майна:

  • Можна визначити, яке майно, дружина чи чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з одруженням;
  • Можна домовитись про те, що певне майно буде вважатись особистою власністю одного з них, незалежно від того, що майно було придбане під час перебування у шлюбі.
  • Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.
  • У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.

За допомогою укладення шлюбного договору можна визначити порядок користування майном:

  • Якщо після весілля один із подружжя вселяється в квартиру/ будинок, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення квартири тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.
  • Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.

За допомогою укладення шлюбного договору можна визначити права на утримання

  • Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

Пам’ятайте, що якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, можна оминути судову процедуру стягнення аліментів.

Сторони можуть у шлюбному договорі домовитись про припинення права на утримання у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Що не можна вказувати в шлюбному договорі?

Шлюбний договір розглядає тільки майнові відносини. Будь-які інші відносини не можуть становити умови шлюбного договору. Тому, у договорі не можна:

  • регулювати особисті стосунки подружжя;
  • обмежувати дієздатність і правоздатність подружжя (наприклад, заборонити дружині працювати або вибрати певний вид діяльності або професію);
  • регулювати особисті стосунки між подружжям та дітьми;
  • обмежувати свободу пересувань і право на отримання освіти;
  • обмежувати і регулювати права по відношенню до дітей (наприклад, вказати з ким залишиться у разі розлучення дитина);
  • змусити подружжя любити один одного, зберігати вірність і подібне;
  • прописувати умови, які одного з подружжя ставлять в дуже несприятливе становище (не можна, наприклад, прописати, що при розлученні все нажите майно переходить у власність одного з подружжя).

Наскільки ця публікація корисна?

Натисніть на зірку та оцініть!

Середня оцінка 0 / 5. Кількість оцінок: 0

Оцінок ще немає. Оцініть першим!

Залишити коментар