Визначення місця проживання дитини

• Право дитини на вибір місця проживання
• Розгляд питання про визначення місця проживання дитини в судовому порядку
• Визначення місця проживання дитини за кордоном

Якщо склалось так, що батьки проживають окремо може виникнути потреба в визначенні місця проживання дитини. До того ж визначення місця проживання дитина може відбуватись і коли батьки перебувають у шлюбі але живуть окремо, і коли шлюб вже розірвано.

Право дитини на вибір місця проживання

Сімейним кодексом України передбачено:

• Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
• Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
• Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Варто зазначити, що питання визначення місця проживання дитини є дуже важливим, адже його вирішення впливає на визначення розміру стягнення аліментів, встановлення графіку зустрічей іншого з батьків з дитиною, можливість виїзду з дитиною за кордон на лікування чи відпочинок.

Найкращим виходом при визначенні місця проживання дитини є добровільна домовленість між батьками. Якщо батькам вдалось самостійно домовитись та вирішити питання з ким залишиться жити дитина, таку угоду можна закріпити нотаріально. Умови проживання дитини, графік відвідувань іншим з батьків та багато іншого можна прописати у спеціальному Договорі про участь у вихованні та утриманні дитини.

Прописати дитину без згоди батька чи матері можна скориставшись цією консультацію.

Розгляд питання про визначення місця проживання дитини в судовому порядку

Якщо батькам не вдалось добровільно вирішити усі питання, доведеться звернутись до суд. Так, для визначення місця проживання дитини потрібно подати позовну заяву з відповідними вимогами.

Зазвичай розгляд такого типу справ – процес досить тривалий, тому необхідно зібрати доказову базу заздалегідь.

Важливим доказом по справі є висновки органу опіки та піклування, його можна отримати до судового засідання або вже під час розгляду справи в суді. Також, орган опіки та піклування варто залучити в якості третьої особи у справі.

Важливими етапами доказування є:

1. Покази свідків, щодо відповідального ставлення матері/батька до своїх батьківських обов’язків;
2. Документи, що підтверджують стан здоров’я як дитини так і батьків;
3. Докази достатнього матеріального, фінансового забезпечення матері/батька;
4. Докази належних житлових умов, що будуть задовільними для проживання дитини;
5. Сімейний стан, наявність нового шлюбу, повної сім’ї теж важлива обставини;
6. Інші докази, які б свідчили про переваги проживання дитини з одним з батьків, сюди можна віднести і графік роботи, і відсутність шкідливих звичок та інше.

Особливу увагу варто приділити і думці дитини. Адже, прихильність до одного з батьків відіграє важливу роль при розгляді справи в суді.

Після отримання рішення суду можна приступати до реєстрації місця проживання дитини

Визначення місця проживання дитини за кордоном

Чи можна визначити місце проживання дитини за кордоном з матір’ю або з батьком, розповім детальніше. Уявімо ситуацію, коли  мати малолітньої дитини виїхала за кордон, а дитини залишилась в Україні разом зі своїм батьком. Не важливо чи одружені на даний час батьки дитини чи ні.

Через деякий час, мати виявляє бажання забрати дитину за кордон, оскільки вважає, що там їй буде краще ніж в Україні. Однак, батько дитини проти цього. Аргументами батька є те, що дитина малолітня, а переїзд зумовить різку зміну в житті дитини, що негативно вплине на її емоційний стан. Крім того, в Україні проживають її бабуся та дідусь, які будуть позбавлені змоги її бачити та спілкуватись. Основним аргементом, є той факт, що батько теж буде позбавлений можливості брати участь у вихованні дитини, оскільки виїзд за кордон для нього на час дії воєнного стану – неможливий.

Мати, у свою чергу, аргументує тим, що залишатись в Україні для дитини небезпечно, постійні обстріли та тривоги теж негативно впливають на психологічний стан дитини. У матері, яка проживає за кордоном (в одній з країн західної Європи) є постійне житло та робота, поряд із будинком є дитячий садок та школа. Крім того, в будинку, де проживає матір, дитині створено всі умови для комфортного проживання та відпочинку.

Позиція матері дитини та дитини

Жінка виїхала за кордон, влаштувалась на роботу, знайшла житло.

В Україні залишилась малолітня дитина (до 10 років), яка проживає з її батьками (дідусем та бабусею).

Жінка періодично приїжджає в Україну, бачиться з дитиною, бере участь у вихованні.

Через деякий час у неї виникає бажання забрати дитину за кордон для постійного проживання з матір’ю.

Дитина (син) хоче поїхати та жити за кордоном з матір’ю.

У позовних вимогах просить суд – надати їй дозвіл на виїзд сина, за кордон на постійне місце проживання без згоди батька, а також надати їй дозвіл на виготовлення всіх пов`язаних із перетином державного кордону України документів для виїзду за кордон малолітньої дитини

Позиція батька

На даний час він позбавлений можливості спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні, оскільки його колишня дружина та її батьки чинять йому перешкоди у цьому.

Вказує, що він не має заборгованості зі сплати аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення суду на утримання сина.

Також зазначає, що він не чинить перешкод для виїзду сина за кордон, однак вважає, що його права як батька дитини порушені .

Враховуючи вищезазначене, просив визначити спосіб його участі у вихованні сина, шляхом встановлення побачень першої та другої суботи кожного місяця, з 10 години до 16 години, а також третьої та четвертої неділі кожного місяця, з 10 години до 16 години, без присутності сторонніх осіб, у тому числі й матері дитини.

Перша інстанція. Позов матері задоволено. Надано матері дозвіл на виїзд за кордон на постійне місце проживання дитини, без згоди батька, з виготовленням всіх необхідних для цього документів.

Апеляційна інстанція. У позові матері відмовлено. Позов батька задоволено. Визначено спосіб участі у вихованні сина, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної першої суботи та третьої неділі місяця, з 10 години до 16 години, за місцем проживання неповнолітнього сина, без присутності сторонніх осіб.

Верховний Суд. Залишає без змін рішення апеляції. Батько виграє справу. Мати не отримує дозвіл на вивіз дитини за кордон.